ПЕРШИЙ ПІШОВ: ОЛЕКСІЙ САВЧЕНКО – «ПРОЗОРИЙ» ГОЛОВА МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОДА

В Україні вперше відбувся відкритий конкурс на заміщення посади голови обласної державної адміністрації. Піонером у цьому прогресивному починанні стала Миколаївська область. Конкурсна комісія, яка була створена Кабінетом міністрів у середині липня 2016 року, оголосила переможцем – народного депутата від пропрезидентської партії Олексія Савченко.

Переможець набрав 14,88 бали, таким чином набагато випередивши конкурентів. Якщо поглянути на список кандидатів, який складався з 19 осіб, то переваги Савченка видно неозброєним оком. Роз’яснимо, чому. 

Ну наприклад, дуже важко собі уявити, що Миколаївську область міг очолити колишній заступник біглого губернатора Миколи Романчука. Так-так, того самого Романчука, який прорив під своїм будинком мережу тунелів, що містили сейфи з золотими злитками, іконами та антикваріатом, а також документи «чорної бухгалтерії», в яких вівся облік корупційних оборудок. Або ж у страшному сні не може наснитися таке, щоб після Революції гідності стратегічну область, яка має вихід до моря, очолив виходець із Партії регіонів. 

А між тим, серед кандидатів такий був – за право стати головою Миколаївської ОДА змагався очільник організації Партії регіонів в Корабельному районі Миколаєва, відомий як «Юра-електрик». Всіх перераховувати не станемо, але й наведених прикладів достатньо для того, аби оцінити переваги переможця в особі Олексія Савченко.

Миколаївська область завжди вважалася вотчиною депутата від «Опозиційного блоку», російсько-українського олігарха Вадима Новинського. Навіть вже згаданий губернатор-втікач Микола Романчук – і той раніше працював на суднобудівному заводі «Океан», який входив в орбіту впливу Новинського. Призначення на посаду голови Миколаївської ОДА Олексія Савченка повинно нарешті покінчити з руйнівним для області контролем з боку цього одіозного олігарха, який розвалює суднобудівну галузь України.

Важливо те, що, по-перше, Савченко ніколи не був пов’язаний із Партією регіонів. І цей факт доводить, що нарешті влада на місцях почала змінюватися та оновлюватися. По-друге, Олексій Савченко є справжнім патріотом, адже з липня по жовтень 2015 року він перебував в АТО, командував ротою батальйону «Булат». Ну і по-третє, що не менш важливо, новий очільник області достатньо заможна людина, а це може означати, що він далекий від того, щоб розцінювати посаду, як метод збагачення. Якщо людина відкрито декларує мільйонні статки, що відображені у його деклараціях, навряд чи йому спаде на думку рити підземні ходи під будинком, аби заховати награбоване.  

Савченко може стати одним з перших представників оновленої влади у регіонах, якому не доведеться займатися корупційними оборудками, адже за своє життя він вже встиг заробити достатньо.

В одному з інтерв’ю влітку 2016 року Олексій Савченко заявив: «Ми бачимо розслідування громадських активістів про те, що в різних областях вивільнені ресурси відправляються в кишеню кумам-сватам-братам. Цього не можна допускати. Повинна бути чітка кримінальна відповідальність за розтрату грошей платників податків. Аж до довічного ув'язнення. Ці кошти повинні ефективно витрачатися на проекти розвитку: освітлення вулиць, ремонт лікарень, шкіл, енергоефективні технології». Тобто якщо людина пропагує ініціативу щодо довічного ув’язнення корупціонерів, то навряд чи вона буде долучатися до протизаконних дій.

Великою перевагою Олексія Савченко є також і глибоке розуміння економічних питань, зокрема у фінансовому секторі. Він довгий час пропрацював у банківській сфері, до того ж зараз входить до складу бюджетного комітету Верховної Ради. 

В часи, коли Україна перебуває у не найкращому економічному становищі, а інвестиційний клімат бажає кращого, люди з подібними знаннями дуже важливі на державних посадах. А враховуючи активну фазу реформи децентралізації, коли у регіонів з’являється більше можливостей для розвитку, то знання того, що потрібно інвесторам – просто таки незамінне.

«Як виглядає в моєму розумінні ідеальний губернатор, голова обласної чи районної ради? Взяв за руку інвестора і провів по всіх інстанціях, запропонував кілька варіантів ділянок землі, підвів комунікації, максимально спростив отримання дозвільних документів, і не тривожиш перевірками мінімум на 3 роки. Під інвестором я розумію зрозумілу, прозору компанію, з досвідом роботи, баченням розвитку проекту, яка прийде з прорахунками, з обґрунтованими показниками. І безумовно, це повинен бути стратегічний інвестор з перспективою створення великої кількості робочих місць, сплати великого обсягу податків», - говорить майбутній голова Миколаївської ОДА Олексій Савченко.

Важливо також сказати, що Савченко має військову освіту. А тобто знає, що таке «слово офіцера». Для України, яка вже наслухалася солов’їних співів популістів різних мастей – це може бути ковтком свіжого повітря. А для Миколаївщини, яка нещодавно пережила «Врадіївку-2» та розбірки «мажорів», яких не могла приструнити поліція – це унеможливлює розгул криміналітету. 

Фактом того, що перший же конкурс по заміщенню посади голови обласної державної адміністрації пройшов на високому рівні, без скандалів та якихось підкилимних домовленостей, можна по-справжньому пишатися. А те, що з регіону, важливого для розвитку економіки України, нарешті виміли поганою мітлою олігарха Новинського, може означати, що процес деолігархізації таки справді розпочався.

І якщо наступні конкурси на губернаторські посади, які відбудуться найближчим часом для Житомирщини та Харківщини, пройдуть так само прозоро, українці зможуть насправді побачити, що таке «жити по-новому». І це вже не пусті слова, це доведено конкурсом на посаду у Миколаєві.

ДОНОРИ ЦПК: ПРО ЩО БРЕШЕ ВІТАЛІЙ ШАБУНІН

Україна – унікальна країна. Попри те, що однією з головних наших проблем називають корупцію, в нашій країні навчилися заробляти навіть на боротьбі з нею. 

Причому все це сприймається під жарти та саркастичні порівняння. Чого лише варта реакція голови Національного антикорупційного бюро Артема Ситника на рішення суду за позовом народного депутата Ігоря Луценка. 

Нагадаємо, народний депутат вважає, що в діях Ситника є ознаки кримінального злочину, оскільки він, відповідно до положення про Раду громадського контролю НАБУ, був зобов'язаний достроково припинити повноваження голови Центру протидії корупції Віталія Шабуніна, який не вказав у своїй декларації земельну ділянку площею 5 соток. 

24 червня Печерський райсуд Києва задовольнив його скаргу. Однак очільник НАБУ Артем Ситник чомусь посміявся з цього рішення. Дослівно: «Чесно кажучи, фабулу без сміху не можна читати». 

Без сумніву, земельна ділянка, яку Шабунін не вказав у декларації – це не Межигір’я. Однак навіть незадекларована дрібниця у вигляді 5 соток є грубим порушенням, оскільки все ж таки Шабунін балотувався в громадську раду, яка покликана боротися з корупцією, незалежно від розміру порушення.

Аби трохи стримати Гомеричний сміх Артема Ситника, ми вирішили проаналізувати, а чи дійсно Центр протидії корупції, який очолює Шабунін, є таким білим та пухнастим, як нам розповідають численні друзі Віталія. Тим паче що організацію реабілітував в очах громадськості новий Генпрокурор власною персоною.

Афера с грошима США

Декілька місяців тому ЦПК став об’єктом прицільної уваги ГПУ. Зокрема організацію підозрювали у привласненні 2 млн. дол., які США направили на реформу правоохоронних органів. Новий Генпрокурор Юрій Луценко, одразу з приходом на посаду, справу швиденько закрив. Однак, за нашими даними, зробив він це дещо необачливо. Справа в тім, що з фінансуванням ЦПК не все так зрозуміло, як повинно бути. Та й де ж поділися 2 млн. американських грошей досі невідомо.

Центр протидії корупції, який веде діяльність з 2012 року, тільки недавно вирішив відкрити свою звітність. До цього моменту зрозуміти, на які кошти вони працюють, а зокрема орендують офіс напроти Адміністрації Президента, було важко. 

Так от, відповідно до інформації, яку подають Шабунін і Ко, одним з найбільших донорів організації  у 2016 році виступає International Development Law Organization (IDLO). На сьогоднішній день вони перерахували ЦПК 125 265 дол. І це лише за півроку. Минулого року IDLO пожертвувала організації Шабуніна трохи менше – 64 500 дол. 

Цікаво, що на сайті IDLO є всього лише одна згадка про AntAC – саме так звучить скорочена назва Центру протидії корупції англійської мовою. 

Однак, викликає зацікавлення інший нюанс. Відповідно до заяви Посольства США щодо того, хто ж таки отримав 2 млн. дол. на реформу прокуратури, виявляється, що одним з отримувачів була саме International Development Law Organization. 

Звісно, для Віталія Шабуніна, як для знатного окозамилювача, така відповідь була спасінням від кримінального переслідування. Однак по суті виявляється, що гроші на реформу поступили на рахунки міжнародної організації, яка є одним з найбільших донорів Центру протидії корупції. Слідкуєте за руками? 

Причому у Переліку діючих проектів міжнародної технічної допомоги, що реалізуються в Україні та вказані на сайті Міністерства економічного розвитку, ЦПК зазначений у якості реципієнта щодо грошей США, які виділяються в рамках підтримки реформи кримінальної юстиції в Україні.

Зниклі гроші від Сороса

Дивимось далі. Іншою організацією, яка вправно жертвує гроші ЦПК – є міжнародний фонд «Відродження». 

Нещодавно організація Сороса прозвітувала про те, на які проекти направляла кошти у 2015 році. За її даними, Центр протидії корупції отримав три транші загальною сумою у 2,1 млн. грн., що в перерахунку на долари за середнім курсом 24 грн./дол. складає 85 тис. дол. 

Дивимось на інформацію, яку подає сайт ЦПК. Вони зазначають, що отримали від фонду «Відродження» у 2015 році 70 980,60 долл. Виникає питання – а де загубилися ще 14 тис. дол., які надав Сорос? Чи це у «Відродженні» помилилися з цифрою?

До речі, у звітності за 2014 рік теж були розбіжності, хоча й значно менші: за даними фонду «Відродження», вони надали ЦПК 49 655 дол. (середній курс у 2014 році – 15 грн./дол – ред.), а от за даними Шабуніна, його організація отримала 47 738 дол.

Глобальний донор на прізвище Сакварелідзе

Третім найбільшим грантодавцем для організації Шабуніна виступає Глобальний фонд для боротьби з ВІЛ/СНІДом. У 2013 році він надав для діяльності ЦПК 136 076 долл., що складало 82,9% від усіх отриманих коштів. У 2014 році їхня участь у фінансуванні діяльності команди Шабуніна знизилась до 29,6%, однак все одно складала немалу суму у 82 685 долл. 

Просто апетити ЦПК дещо зросли, тому й суми пожертв у цілому значно виросли. Все ж таки шукати гроші Лазаренка та боротися з корупційними вітряками – справа дуже дорога. 

З цим фінансуванням все нібито «чисто». Однак є невеличкий нюанс. Виявляється, одним з менеджерів Глобального фонду є такий собі Георгій Сакварелідзе. Саме «Георгійович» має ім’я по-батькові колишній заступник Генпрокурора України та товариш Шабуніна Давид Сакварелідзе. 

Чи не тому, що через фонд, у якому працює нечужа для младо-прокурора людина, надходили для рахунки ЦПК великі кошти, Шабунін стояв горою за Давида Сакварелідзе? Але ця історія зовсім з іншої опери. І ця опера має назву: «як молоді євроінтегратори не змогли домовитись про єдину партію».

Політичні амбіції з прицілом на гроші

Про політичні амбіції Віталія Шабуніна стало відомо у 2014 році, коли він балотувався до Верховної Ради за списками «Громадянської позиції». Разом з ним у списку був очільник «Демократичного Альянсу» Василь Гацько та Олег Дерев’янко.  

Останні двоє на сьогоднішній день складають кістяк нової партії, у яку також увійдуть нардепи Мустафа Найєм, Сергій Лещенко та Світлана Заліщук. 

Здавалося б, Шабунін також мав би приєднатися до них. Однак, його імені серед кандидатів поки що немає. Можливо прозорість у фінансових звітах, яка притаманна «Демократичному Альянсу», не до душі Віталію?

Однак є й інша версія. Справа в тім, що другу партію на тому ж електоральному полі створюють нардеп Віктор Чумак з уже згаданим Давидом Сакварелідзе. Ця партія вже встигла отримати кодову назву – «група Чумака-грузинів». 

Якщо Віталій Шабунін вирішить обрати для себе цю групу, то стане очевидним, що грошове питання для нього у пріоритеті. Адже фінансування з боку тих же Сполучених Штатів, скоріш за все, піде саме у цю партію, хоча б враховуючи тінь Михайла Саакашвілі. А великі гроші на будівництво партії роблять чудеса в українських реаліях. І кому, як не Шабуніну, про це не знати.

Але повернемося до справ ЦПК. Оновлений сайт організації хоча й показує, хто є найбільшими їхніми фінансистами, але все ж таки залишає без відповіді другу частину питання – а на що власне ці кошти витрачаються? З офісу на Банковій ЦПК з’їхав, на телеефіри Шабунін став ходити менше та й реформа правоохоронних органів начебто вийшла на фінішну пряму. І тут варто згадати про ще один напрямок роботи ЦПК – боротьба з так званою фармацевтичною мафією. Саме на цю діяльність і виділяє великі гроші організація, у якій трудиться людина з прізвищем Сакварелідзе. А фармацевтика – це дуже прибуткова справа, і знайти у ній роботу для грантоїдів-антикорупціонерів дуже просто. Головне, щоб гроші виділялися справно.

Тим паче що вже зараз Центр постійно звітує про те, що вони «зупинили розпил» якихось мільйонів бюджетних коштів у сфері охорони здоров’я. Манера подачі інформації на сайті ЦПК взагалі більш нагадує розмови біля під’їзду: «розпиляти», «дістало», «дірки» тощо. Але це вже справа смаку, тим паче що свою організацію команда Шабуніна називає не інакше, як «Центр Панічного Креативу».

 

Панікувати Шабуніну потрібно не через креатив, а через те, що у своєму намаганні стати одним з найактивніших борців з корупцією в Україні, він забуває одну просту річ – все таємне колись стає явним. Так сталося і з його незадекларованою земельною ділянкою, так станеться і з тим, що звітність його організації дуже далека від правди.