ДОНОРИ ЦПК: ПРО ЩО БРЕШЕ ВІТАЛІЙ ШАБУНІН

Україна – унікальна країна. Попри те, що однією з головних наших проблем називають корупцію, в нашій країні навчилися заробляти навіть на боротьбі з нею. 

Причому все це сприймається під жарти та саркастичні порівняння. Чого лише варта реакція голови Національного антикорупційного бюро Артема Ситника на рішення суду за позовом народного депутата Ігоря Луценка. 

Нагадаємо, народний депутат вважає, що в діях Ситника є ознаки кримінального злочину, оскільки він, відповідно до положення про Раду громадського контролю НАБУ, був зобов'язаний достроково припинити повноваження голови Центру протидії корупції Віталія Шабуніна, який не вказав у своїй декларації земельну ділянку площею 5 соток. 

24 червня Печерський райсуд Києва задовольнив його скаргу. Однак очільник НАБУ Артем Ситник чомусь посміявся з цього рішення. Дослівно: «Чесно кажучи, фабулу без сміху не можна читати». 

Без сумніву, земельна ділянка, яку Шабунін не вказав у декларації – це не Межигір’я. Однак навіть незадекларована дрібниця у вигляді 5 соток є грубим порушенням, оскільки все ж таки Шабунін балотувався в громадську раду, яка покликана боротися з корупцією, незалежно від розміру порушення.

Аби трохи стримати Гомеричний сміх Артема Ситника, ми вирішили проаналізувати, а чи дійсно Центр протидії корупції, який очолює Шабунін, є таким білим та пухнастим, як нам розповідають численні друзі Віталія. Тим паче що організацію реабілітував в очах громадськості новий Генпрокурор власною персоною.

Афера с грошима США

Декілька місяців тому ЦПК став об’єктом прицільної уваги ГПУ. Зокрема організацію підозрювали у привласненні 2 млн. дол., які США направили на реформу правоохоронних органів. Новий Генпрокурор Юрій Луценко, одразу з приходом на посаду, справу швиденько закрив. Однак, за нашими даними, зробив він це дещо необачливо. Справа в тім, що з фінансуванням ЦПК не все так зрозуміло, як повинно бути. Та й де ж поділися 2 млн. американських грошей досі невідомо.

Центр протидії корупції, який веде діяльність з 2012 року, тільки недавно вирішив відкрити свою звітність. До цього моменту зрозуміти, на які кошти вони працюють, а зокрема орендують офіс напроти Адміністрації Президента, було важко. 

Так от, відповідно до інформації, яку подають Шабунін і Ко, одним з найбільших донорів організації  у 2016 році виступає International Development Law Organization (IDLO). На сьогоднішній день вони перерахували ЦПК 125 265 дол. І це лише за півроку. Минулого року IDLO пожертвувала організації Шабуніна трохи менше – 64 500 дол. 

Цікаво, що на сайті IDLO є всього лише одна згадка про AntAC – саме так звучить скорочена назва Центру протидії корупції англійської мовою. 

Однак, викликає зацікавлення інший нюанс. Відповідно до заяви Посольства США щодо того, хто ж таки отримав 2 млн. дол. на реформу прокуратури, виявляється, що одним з отримувачів була саме International Development Law Organization. 

Звісно, для Віталія Шабуніна, як для знатного окозамилювача, така відповідь була спасінням від кримінального переслідування. Однак по суті виявляється, що гроші на реформу поступили на рахунки міжнародної організації, яка є одним з найбільших донорів Центру протидії корупції. Слідкуєте за руками? 

Причому у Переліку діючих проектів міжнародної технічної допомоги, що реалізуються в Україні та вказані на сайті Міністерства економічного розвитку, ЦПК зазначений у якості реципієнта щодо грошей США, які виділяються в рамках підтримки реформи кримінальної юстиції в Україні.

Зниклі гроші від Сороса

Дивимось далі. Іншою організацією, яка вправно жертвує гроші ЦПК – є міжнародний фонд «Відродження». 

Нещодавно організація Сороса прозвітувала про те, на які проекти направляла кошти у 2015 році. За її даними, Центр протидії корупції отримав три транші загальною сумою у 2,1 млн. грн., що в перерахунку на долари за середнім курсом 24 грн./дол. складає 85 тис. дол. 

Дивимось на інформацію, яку подає сайт ЦПК. Вони зазначають, що отримали від фонду «Відродження» у 2015 році 70 980,60 долл. Виникає питання – а де загубилися ще 14 тис. дол., які надав Сорос? Чи це у «Відродженні» помилилися з цифрою?

До речі, у звітності за 2014 рік теж були розбіжності, хоча й значно менші: за даними фонду «Відродження», вони надали ЦПК 49 655 дол. (середній курс у 2014 році – 15 грн./дол – ред.), а от за даними Шабуніна, його організація отримала 47 738 дол.

Глобальний донор на прізвище Сакварелідзе

Третім найбільшим грантодавцем для організації Шабуніна виступає Глобальний фонд для боротьби з ВІЛ/СНІДом. У 2013 році він надав для діяльності ЦПК 136 076 долл., що складало 82,9% від усіх отриманих коштів. У 2014 році їхня участь у фінансуванні діяльності команди Шабуніна знизилась до 29,6%, однак все одно складала немалу суму у 82 685 долл. 

Просто апетити ЦПК дещо зросли, тому й суми пожертв у цілому значно виросли. Все ж таки шукати гроші Лазаренка та боротися з корупційними вітряками – справа дуже дорога. 

З цим фінансуванням все нібито «чисто». Однак є невеличкий нюанс. Виявляється, одним з менеджерів Глобального фонду є такий собі Георгій Сакварелідзе. Саме «Георгійович» має ім’я по-батькові колишній заступник Генпрокурора України та товариш Шабуніна Давид Сакварелідзе. 

Чи не тому, що через фонд, у якому працює нечужа для младо-прокурора людина, надходили для рахунки ЦПК великі кошти, Шабунін стояв горою за Давида Сакварелідзе? Але ця історія зовсім з іншої опери. І ця опера має назву: «як молоді євроінтегратори не змогли домовитись про єдину партію».

Політичні амбіції з прицілом на гроші

Про політичні амбіції Віталія Шабуніна стало відомо у 2014 році, коли він балотувався до Верховної Ради за списками «Громадянської позиції». Разом з ним у списку був очільник «Демократичного Альянсу» Василь Гацько та Олег Дерев’янко.  

Останні двоє на сьогоднішній день складають кістяк нової партії, у яку також увійдуть нардепи Мустафа Найєм, Сергій Лещенко та Світлана Заліщук. 

Здавалося б, Шабунін також мав би приєднатися до них. Однак, його імені серед кандидатів поки що немає. Можливо прозорість у фінансових звітах, яка притаманна «Демократичному Альянсу», не до душі Віталію?

Однак є й інша версія. Справа в тім, що другу партію на тому ж електоральному полі створюють нардеп Віктор Чумак з уже згаданим Давидом Сакварелідзе. Ця партія вже встигла отримати кодову назву – «група Чумака-грузинів». 

Якщо Віталій Шабунін вирішить обрати для себе цю групу, то стане очевидним, що грошове питання для нього у пріоритеті. Адже фінансування з боку тих же Сполучених Штатів, скоріш за все, піде саме у цю партію, хоча б враховуючи тінь Михайла Саакашвілі. А великі гроші на будівництво партії роблять чудеса в українських реаліях. І кому, як не Шабуніну, про це не знати.

Але повернемося до справ ЦПК. Оновлений сайт організації хоча й показує, хто є найбільшими їхніми фінансистами, але все ж таки залишає без відповіді другу частину питання – а на що власне ці кошти витрачаються? З офісу на Банковій ЦПК з’їхав, на телеефіри Шабунін став ходити менше та й реформа правоохоронних органів начебто вийшла на фінішну пряму. І тут варто згадати про ще один напрямок роботи ЦПК – боротьба з так званою фармацевтичною мафією. Саме на цю діяльність і виділяє великі гроші організація, у якій трудиться людина з прізвищем Сакварелідзе. А фармацевтика – це дуже прибуткова справа, і знайти у ній роботу для грантоїдів-антикорупціонерів дуже просто. Головне, щоб гроші виділялися справно.

Тим паче що вже зараз Центр постійно звітує про те, що вони «зупинили розпил» якихось мільйонів бюджетних коштів у сфері охорони здоров’я. Манера подачі інформації на сайті ЦПК взагалі більш нагадує розмови біля під’їзду: «розпиляти», «дістало», «дірки» тощо. Але це вже справа смаку, тим паче що свою організацію команда Шабуніна називає не інакше, як «Центр Панічного Креативу».

 

Панікувати Шабуніну потрібно не через креатив, а через те, що у своєму намаганні стати одним з найактивніших борців з корупцією в Україні, він забуває одну просту річ – все таємне колись стає явним. Так сталося і з його незадекларованою земельною ділянкою, так станеться і з тим, що звітність його організації дуже далека від правди.

 

ЮРИСТ-ЗРАДНИК НАЦІОНАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ із «САМОПОМОЧІ»: з ПАРТНЕРІВ ПШОНКИ до РАДНИКА «УКРОБОРОНПРОМУ»

11 липня у медійному просторі з’явилася цікава новина: фірма «Ілляшев та партнери» стала юридичним радником ДК «Укроборонпром». Основними цілями даного концерну є задоволення потреб Збройних Сил України в новітніх зразках озброєння, зміцнення міжнародного авторитету України та підвищення ролі вітчизняного оборонно-промислового комплексу в розвитку країни. Враховуючи неоголошену війну, яку Росія веде проти України вже більше двох років, роль та значимість «Укроборонпрому» важко переоцінити.

У цьому контексті дещо дивує, чому така надважлива структура обрала собі у юридичні радники компанію, яка має неоднозначну репутацію, а її нинішні та колишні керівники напряму пов’язані із зрадою національних інтересів.

Декілька тез про фірму «Ілляшев та партнери». Нещодавно у складі її керівництва відбулися дивні зміни – старший партнер Роман Марченко продав свої 50% своїй колезі Марії Макодзебі усього за 400 тис. грн. Причому річний оборот юридичної фірми обчислюється мільйонами.

 

Справа в тім, що Роман Марченко нині є депутатом Київради від фракції «Самопоміч» і встиг за 9 місяців депутатства «вляпатися» одразу у декілька конфліктів. 

Так, його ініціатива передати Національний експоцентр України з державної у комунальну власність викликала шалений спротив, що призвело до підозри щодо намірів Марченка створити ґрунт для можливої забудови ВДНХ. 

Друга, не менш скандальна ініціатива, стосується відстоювання прав релігійної течії мормонів на будівництво церкви у мікрорайоні «Татарка». Причому відповідним проектом рішення він порушив закон, оскільки саме його юридична фірма представляє інтереси мормонів у суді, а це прямий конфлікт інтересів. 

Також Марченко нещодавно відмітився у побитті  журналіста, від якої представник преси мало не залишився без мобільного телефону. Всі ці кульбіти Марченка могли дуже недобре сказатися на репутації «Ілляшев та партнери», тому він створив видимість того, що нібито вийшов з керівництва фірмою. Хоча більше це походить на те, що він просто передав свою частку довіреній особі.

Проте, як би там не було, а Роман Марченко залишається працювати у фірмі «Ілляшев та партнери» в якості адвоката та юриста. Більше того, він спеціалізується на авіаційній сфері. Саме з цієї тематики юридична компанія буде радити державному концерну «Укроборонпром».

Однак як біографія Марченка, так і історія «Ілляшев та партнери» майорять епізодами, які перебувають на межі зради національних інтересів. По-перше, сам Роман Марченко у свій час був помічником депутатів-«регіоналів». У цьому може пересвідчитися кожен в один клік. 

 

По-друге, юридична фірма «Ілляшев та партнери» вже близько 7 років представляє інтереси України в міжнародних судах у справі «БТА Банку». Нагадаємо, цей банк до 2009 року очолював казахський опозиціонер Мухтар Аблязов, якого нині підозрюють у розкраданні 6 млрд. дол. 

Нюанс у тім, що в цій справі інтереси України повинна була представляти сама ГПУ, а не якась там приватна юридична компанія. Але за часів кураторства Віктора Пшонки корупційні оборудки були нормою. Отож і вийшло, що Україну у цій резонансній справі почали представляти «Ілляшев та партнери». 

Апогеєм цинізму є те, що оплачує недешеві послуги Марченка і Ко – власник націоналізованого «БТА Банку», а тобто влада Казахстану. Що від такого посередництва отримує Україна? – Шиш і відверте затягування справи, адже Марченку, як колишньому старшому партнеру «Ілляшев та партнери», важливо, перш за все, побільше грошей заробити.

 

 

Марченко настільки «вріс» у справу, що з кінця 2014 року по 2015 рік входив у наглядову раду «БТА Банку (Україна)». А тут вже конфліктом інтересів попахує.

 

Генпрокуратура, яка найняла Марченка працювати по цій справі, теж почала сумніватися у його ефективності. Влітку 2015 року ГПУ почала розслідувати кримінальну справу проти своїх співробітників, які залучили адвокатів юридичної компанії «Ілляшев та партнери» для представництва інтересів ГПУ в міжнародних судах.  

Причиною відкриття справи послужило те, що посадові особи Генпрокуратури, виявляється, відмовилися від послуг уповноваженого офіційного органу британської сторони - Королівської прокурорської служби. Замість цього вони залучили до справи приватну юридичну фірму «Ілляшев та партнери». За посиланням ви можете ознайомитися зі справою по суті: http://reyestr.court.gov.ua/Review/46124032

 

 Якщо ГПУ доведе, що компанію Марченка долучили до справи незаконно, то стане очевидною корупційна змова, у яку він міг вступити з «орлами Пшонки».

 

Цікавий момент: у справі «БТА Банку» «Ілляшев та партнери» тісно співпрацює із державною-агресором Росією. 

У 2015 році Марченко охоче роздавав інтерв’ю прокремлівським ЗМІ, де заявляв, що можливість екстрадиції Мухтара Аблязова до Росії є доказом того, що «суди ЄС не сумніваються в якості роботи російської правоохоронної системи і визнають забезпечення в Росії права на справедливий суд» http://www.vesti.ru/doc.html?id=2702173 . Вся Україна бачила, як цей «справедливий російський суд» знущався над Героєм України Надією Савченко. От тільки Роман Марченко, даючи це інтерв’ю, набуть думав не про інтереси України, а про те, як «вислужитися» перед країною, яка веде проти його Батьківщини війну.

Верхом зрадництва національних інтересів можна вважати і те, що у березні 2015 року (увага на дату – війна на Донбасі тривала вже майже рік) фірма «Ілляшев та партнери» відкрила у Росії свій офіс. Говорячи про цю подію, партнер Романа Марченка Михайло Ілляшев дослівно заявив таке: «Российский рынок продолжает быть ориентированным на Украину, что требует качественной юридической экспертизы».

 

 

Звісно російський ринок орієнтується на Україну – і на Крим, і на Донбас, і на потужні українські підприємства. От тільки мета такого орієнтиру – зруйнувати нашу країну та перетворити на білу пляму на мапі Європи. 

Однак, у компанії Романа Марченка, який, нагадаємо, нині представляє нібито проукраїнську партію «Самопоміч», вочевидь думають інакше. Адже відкривати офіс у ворожій країні в момент війни – це відверте наплювательство на інтереси України.

Уявляєте, що може порадити компанія, керівництво якої співпрацює з агресором, найбільшому оборонному концерну України? Чомусь виникає враження, що «Ілляшев та партнери» і особливо Роман Марченко будуть давати такі поради, які аж ніяк не підвищуватимуть роль вітчизняного оборонно-промислового комплексу.

Що ж до персони Романа Марченка – то його інтерес до Росії очевидний. Справа в тім, що російські партнери досить щедрі на фінансування «засланих козачків». А гроші цей юрист-депутата дуже любить: мешкає у будинку, площею 840 квадратів на березі озера, користується щонайменше 6 автомобілями та має 10 офісних приміщень. І це при тому, що жодного дня Роман Марченко не пропрацював у бізнесі – весь трудовий стаж виключно займався юридичною практикою. 

Фільм про статки Марченка - https://www.youtube.com/watch?v=fiGOT_JGnVI

 

 

Враховуючи вищевказане, вважаємо за необхідне звернути увагу вищого керівництва держави і правоохоронних органів в першу чергу на співробітництво юридичної компанії «Ілляшев та партнери» з ДК «Укроборонпром». 

А «Самопомочі», яка красномовно заявляє, що є однією з найбільш демократичних партій, радимо розібратися з тим, що у її лавах робить зрадник національних інтересів – Роман Марченко, який лише декілька тижнів тому «почав» використовувати державну мову.

З повагою, Семен Кочерга.