«Шабуніна понесло» або як погане почуття гумору може завести у заслання

Молоде покоління борців з корупцією може нажити собі нового ворога. Ним може виявитися новий Генеральний прокурор Юрій Луценко. Першопричина непорозуміння при цьому дуже банальна: відсутність почуття гумору та відверте хамство з боку младо-антикорупціонерів.

Зерно конфлікту наприкінці травня посіяв голова Центру протидії корупції Віталій Шабунін. Нагадаємо, 30 травня Юрій Луценко розповів про гарні новини для Віталія. Перша з них стосувалася закриття справи по розкраданню донорських грошей США на реформу прокуратури, у чому підозрювали ЦПК. Друга була меседжем безпосередньо для самого Шабуніна – Генпрокурор запропонував йому висунути свою кандидатуру на посаду прокурора у місті Виноградів Закарпатської області.

Шабунін не довго думав з відповіддю і зробив заяву, якій за своєю нескромністю може позаздрити будь-який чиновник «з кришею». Так, Віталій не просто відмовився від посади, він ще й намагався «трольнути» Юрія Віталійовича, заявивши, що «вважає за обов’язкове юридичну освіту у найменшого прокурора». Нагадаємо, саме відсутність відповідної освіти була перепоною на шляху Луценка до крісла Генпрокурора. Але цю «необачність» було виправлено зі швидкістю вітру – за один день Верховна Рада внесла відповідні зміни до законодавства, Президент їх підписав, а урядова газета надрукувала закон вже за декілька годин.

В заяві Шабуніна щодо відмови займати прокурорську посаду пролунала ще одна кинута зопалу фраза. Мовляв, місто Виноградів було обране тому, що «Луценка просто понесло». Юрія Віталійовича, дійсно, заносить частенько, однак при нинішньому статусі навряд чи варто йому про це нагадувати. І взагалі, чи не думав Віталій Шабунін, що новий Генпрокурор міг просто пожартувати?

Про почуття гумору Луценка у Верховній Раді вже ходять легенди, і не знати про це Шабунін навряд чи не міг. Тому або у младо-антикорупціонера все так погано з розумінням жартів, або ж він просто «зловив зірку» і вважає, що його персона насправді має якусь вагу на політичній кухні нашої країни.

Постать Віталія Шабуніна стала широко відомою не завдяки його активній роботі по боротьбі з корупцією, а через низку викривальних статей та сюжетів у ЗМІ. Зокрема, його небезпідставно звинувачували у поданні неправдивої інформації у декларації про доходи, яку він подав до Національного антикорупційного бюро України, членом громадської ради якого він нині є. Журналісти дізналися про те, де насправді проживає Шабунін та про незадекларовану земельну ділянку дружини.

Здавалося б, після оприлюднення інформації про те, що громадський діяч, який позиціонує себе, як борець із корупцією, а насправді сам веде не надто чесну діяльність, йому б варто було би «залягти» на дно. А після відкриття кримінальної справи та виїмки документів силами ГПУ у його Центрі протидії корупції – взагалі вибачитися перед прихильниками і вийти з громадської ради при НАБУ. Але, Віталій Шабунін продовжує займатися відвертим «окозамилюванням» і «тролити» вже нового очільника ГПУ. Словоблудство – це «фішка» Віталія, якого у політичних колах вже охрестили «балаболом». Проте і Юрій Луценко, який став героєм чергової словесної атаки з боку Шабуніна, за словом у кишеню не лізе. І навряд чи Шабуніну по силам буде «тягатися» в ораторстві з Юрієм Віталійовичем.

Справа в тім, що пропозиція Луценка щодо прокурорства у Виноградові для Віталія Шабуніна схожа на жарт через географічний фактор. Місто Виноградів розташоване на самому кордоні України з Угорщиною. Більше того, переважна більшість населення міста говорить саме угорською і навіть живе за європейським часом. Для тих, хто бував у тих місцях, не буде новиною і те, що навіть мобільні оператори одразу по приїзду у Виноградів розсилають повідомлення: «Вітаємо в Угорщині». Тому вибір цього міста виглядає, як добрий жарт Луценка, або як натяк на те, що Шабуніну потрібно трохи «пригальмувати» у своїй палкій боротьбі з вітряками.

Пропозиція поїхати на Закарпаття виглядає як почесне заслання, аби Віталій Шабунін не так часто маячив перед обличчям. Навряд чи його насправді хтось боїться, просто його активність іноді межує з незнанням міри.

Так, у боротьбі з корупцією всі методи гарні, однак не потрібно в їх використанні перетворюватися на блазня. Зокрема таким Шабунін виглядає у намірі нібито знайти гроші Павла Лазаренка. Ага, зараз же. Подібні заяви за кумедністю можна порівняти хіба що з тим, що Генпрокуратура України вже другий рік шукає міфічний «золотий батон» Януковича.

Деякий час тому у політичних колах ходили чутки, що Шабунін фінансується командою Президента України, як достатньо фахова «говорящяя голова». Мовляв, саме тому він «прописаний» у студії Савіка Шустера та на інших ток-шоу. Однак природня балакучість почала підводити молодого антикорупціонера і він поступово стає просто нецікавим.

В даному контексті пропозицію Луценка до Шабуніна можна інтерпретувати, як натяк на те, що потрібно трохи зменшити запал. Щось на кшталт: «Їдь собі на Закарпаття і там борися – з контрабандою, з тотальним подвійним громадянством, з чим завгодно, аби не у Києві».

Хочеться вірити, що Шабунін насправді натяк зрозумів, а не просто у хамській манері відповів новому Генпрокурору. Інакше може статися так, що голова ГПУ, ким би він не був – Шокіним, Пшонкою чи хоч Піскуном – знову стане основним «хлопчиком для биття» з боку палких борців з корупцією. І якщо це станеться, то донорам подібних організацій потрібно буде замислитися – а чи не викидають вони свої гроші на вітер? Адже якщо антикорупціонери в нашій країни будуть боротися лише з Генпрокурорами, то їх потрібно буде щонайменше перейменовувати у «антигенпрокурори», не зважаючи на особу самого очільника ГПУ.